При визначенні міцності цементу згідно з цим стандартом слід застосовувати стандартний пісок CEN, який виготовляють у різних країнах. Стандартний пісок CEN, EN 196-1 повинен відповідати вимогам, наведеним таблиці 1. Виробники стандартного піску CEN мають провадити документоване випробування під наглядом органу сертифікації.
Гранулометричний склад еталонного піску CEN
Розміри квадратних отворів, мм
2.00
1.60
1.00
0.50
0.16
0.08
Повний залишок на ситі, %
0
7±5
33±5
67±5
87±5
99±1
Стандартний пісок CEN пакують у пакети по (1350 ±5) г (рисунок 1). Матеріал пакетів не повинен впливати на міцність, а вміст кожного пакета за гранулометричним складом має відповідати таблиці 1.
Розчин повинен складатися (за масою) з однієї частини цементу, трьох частин стандартного піску CEN та половини частини води, водоцементне відношення — 0,50.
Метод випробування включає визначення міцності при стиску та додатково міцності при згині зразків-призм розмірами 40 мм × 40 мм × 160 мм.
Кожен заміс для трьох зразків повинен містити (450 ±2) г цементу, (1350 ±5) г піску та (225 ±1) г води.
Крок
Завантажують воду та цемент до чаші змішувача (рисунок 2), уникаючи втрат води чи цементу.
Крок
Безпосередньо за цим вмикають змішувач при малій швидкості; одночасно відразу починають відлік процесу змішування. Час з точністю до хвилини фіксують як нульовий.
Через 30 с протягом наступних 30 с різномірно додають пісок. Після цього перемикають змішувач на вищу швидкість і продовжують змішування протягом подальших 30 с.
Крок
Зупиняють змішувач через 90 с. Протягом перших 30 с гумовим чи пластмасовим скребком зчищають весь розчин, який налипнув на стінки і днище чаші, та скидають його до її центра.
Крок
Продовжують змішування протягом 60 с при більш високій швидкості.
В закріплену на струшуючому столі форму з насадкою (рисунок 2) за допомогою відповідної кельми однією або декількома порціями безпосередньо з чаші укладають до кожного відсіку форми перший з двох шарів розчину (кожен приблизно 300 г).
Розподіляють цементний розчин рівномірно в кожному з відсіків форми одним рухом вперед та назад, користуючись великим розподільником (рисунок 4), який тримають майже вертикально так, що його плечі контактують з верхнім краєм насадки. Потім перший шар ущільнюють 60 поштовхами струшуючого столу. Закладають другий шар розчину з залишком, розподіляють його за допомогою малого розподільника (рисунок 4) та ущільнюють наступними 60 поштовхами струшуючого столу.
Приклади розподільників та лінійки для розгладжування
A — великий розподільник
B — малий розподільник
C — лінійка для розгладжування
D — висота насадки
Обережно знімають форму з струшуючого столу та насадку. Залишок розчину видаляють металевою лінійкою для розгладжування (рисунок 4), яку тримають майже вертикально з нахилом в напрямку зачищення та повільно проводять горизонтально одним рухом у кожному напрямку, причому рух має нагадувати пиляння. Зачищення слід повторити, тримаючи лінійку під більш гострим кутом, щоб розгладити поверхню.
Форми відразу переносять у кліматичну камеру для вологого зберігання та встановлюють її на горизонтальну основу. Вологе повітря камери повинно мати вільний доступ до всіх боків форми. Встановлювати форми одна на одну не дозволяється, щоб кожна з форм через відповідний час могла бути легко відібрана для розформування.
Зразки, призначені для випробування у віці 24 год., слід виймати з форм лише за 20 хв. до випробування. Для випробування у віці понад 24 год. зразки виймають з форм через 20-24 год. після виготовлення.
Зразки, відібрані для випробувань після 24 год. (або через 48 год., якщо виявилось необхідним відстрочення розформування) розміщують у ємкостях з водою при температурі (20,0 ±1,0) °С.
Зразки розміщують на решітках на такій відстані один від одного, щоб вода вільно доходила до всіх шести поверхонь зразка. При зберіганні відстань між зразками та висота шару води над ними повинна становити не менше ніж 5 мм.
Зразки, які будуть потрібні для випробування в іншому віці (тобто не після 24 год. чи 48 год. при відстроченому розформуванні), можна виймати з води не раніше ніж за 15 хв. до проведення випробовування.
Для визначення міцності на згин використовують три зразки-балочки
(рисунок 5).
Навантаження протягом всього часу випробування до моменту руйнування зразка повинно рівномірно підвищуватись зі швидкістю (2400 ±200) Н/с.
Євгенія Тихолаз керівник лабораторії +38 067 402 54 75
Євгенія Тихолаз
Керівник лабораторії
+38 067 402 54 75
Copyright © 2021 MC