Визначення легкоукладальності

Визначення рухомості

Рухомість бетонної суміші оцінюють за осадкою (ОК) або розпливанням (РК) конуса, відформованого з бетонної суміші.

Розпливання конуса характеризує зручність укладання бетонної суміші марок П4-П5.

Для визначення рухомості бетонної суміші застосовують:

конус нормальний або збільшений (рисунок 1);
лінійку сталеву;
воронку завантажувальну;
кельму;
секундомір;
гладкий лист розмірами не менше 700 мм х 700 мм з водонепроникного матеріалу (метал, пластмаса тощо);
прямий металевий гладкий стрижень діаметром 16 мм, завдовжки 600 мм з округленими кінцями.

Рисунок 1 — Конус для визначення рухомості

Для визначення рухомості бетонної суміші з зернами заповнювача найбільшою крупністю до 40 мм включно застосовують нормальний конус, а із зернами найбільшою крупністю більше 40 мм — збільшений. Розмір конуса, який використовують, приймають за таблицею 1.

Таблиця 1

Найменування конуса	Внутрішній розмір конуса, мм
Найменування конуса	d	D	H
Нормальний	100 ± 2	150 ± 2	100 ± 2
Збільшений	200 ± 2	300 ± 2	194 ± 2
Конус для визначення жостокості за методом Скрамтаєва	300 ± 2	450 ± 2	300 ± 2
Примітка. Конос визначення жорсткості за методом Скрамтаєва виготовляють без упорів

При підготовці конуса і засобів до випробувань усі поверхні, які дотикаються до бетонної суміші, слід обчистити і зволожити.

Конус встановлюють на гладкий лист і заповнюють його бетонною сумішшю марок ПІ, П2, П3 через воронку у три шари однакової висоти.

Кожний шар на його висоту ущільнюють штикуванням металевим стрижнем:

у нормальному конусі — 25 разів;
у збільшеному — 56 разів.

Бетонною сумішшю марок П4 і П5 конус заповнюють за один раз і штикують 10 разів.

Конус під час заповнення і штикування повинен бути щільно притиснутий до листа.

Бетонною сумішшю марок П4 і П5 конус заповнюють за один раз і штикують 10 разів.

Після ущільнення бетонної суміші воронку знімають, надлишок суміші зрізають кельмою нарівні з верхніми краями конуса і загладжують поверхню бетонної суміші. Час від початку заповнення конуса до його знімання не повинен перевищувати 3 хв.

Конус плавно знімають з відформованої бетонної суміші у строго вертикальному напрямку і встановлюють поруч з нею. Час, який використаний на піднімання конуса, повинен бути 5 — 7 с.

Осадку конуса бетонної суміші визначають, укладаючи рівний стрижень на верх форми і вимірюючи відстань від нижньої поверхні стрижня до верху бетонної суміші з похибкою не більше 0,5 см (рисунок 2).

Рисунок 2 – визначення осадки конуса

Якщо після знімання форми конуса бетонна суміш розвалюється, вимірювання не виконують і випробування повторюють на новій пробі бетонної суміші.

Осадку конуса бетонної суміші, визначену у збільшеному конусі, приводять до осадки нормального конуса множенням осадки збільшеного конуса на коефіцієнт 0,67.

Розпливання конуса бетонної суміші РК оцінюють за нижнім діаметром коржа (у см), який утворився в результаті розпливання бетонної суміші при визначенні рухомості за осадкою нормального конуса.

Розпливання конуса бетонної суміші визначають вимірюванням металевою лінійкою діаметра коржа, який розплився, у двох взаємно перпендикулярних напрямках з похибкою не більше 0,5 см (рисунок 3, 4)

Рисунок 3 – визначення розпливання конуса

Рисунок 4 – визначення розпливання конуса

Визначення жорсткості

Жорсткість бетонної суміші характеризують часом вібрації у секундах, необхідним для ущільнення бетонної суміші.

Для визначення жорсткості бетонної суміші застосовують:

установку типа Вебе (рисунок 1);
прилад Красного (рисунок 2) і металеву форму;
вібромайданчик лабораторний;
секундомір;
прямий металевий рівний стрижень діаметром 16 мм, завдовжки 600 мм із закругленими кінцями;
воронку завантажувальну;
кельму.

Визначення жорсткості за допомогою установки типу Вебе

Циліндр 1, конус 2 і воронку 4 установки типу Вебе виготовляють з листової сталі.

Кільце і конус повинні мати гладеньку внутрішню поверхню, ступінь шорсткості R_z якої не повинен бути більше 40 мкм. Диск 8, штангу 10 і шайбу 9 виготовляють із сталі.

Загальна маса диска, штанги і шайби установки повинна складати при випробуванні жорстких сумішей марок Ж1-Ж4 — (2750 ± 50) г, а при випробуванні наджорстких бетонних сумішей марок НЖ1-НЖ3 — (13000 ± 50) г.

1 — циліндр з фланцем у основі; 2 — конус; 3 — кільце-тримач з ручками; 4 — завантажувальна воронка;

5 — штатив; 6 — напрямна втулка; 7 — втулка, яка фіксує; 8 — диск з шістьма отворами; 9 — сталева шайба; 10 – штанга

Рисунок 1 – установка типу Вебе

Установку збирають і закріплюють на вібромайданчику.

Заповнення конуса установки бетонною сумішшю, ущільнення суміші і знімання відформованої суміші конуса здійснюють як для сумішей марок П1-П3.

Поворотом штатива встановлюють диск над відформованим конусом бетонної суміші і плавно опускають його до дотикання з поверхнею суміші.

Потім одночасно вмикають вібромайданчик і секундомір і спостерігають за вирівнюванням і ущільненням бетонної суміші. Суміш вібрують до тих пір, поки не почнеться виділення цементного тіста з будь-яких двох отворів диска. У цей момент вимикають секундомір і вібратор. Виміряний час у секундах характеризує жорсткість бетонної суміші.

Визначення жорсткості за допомогою приладу Красного

При визначенні жорсткості бетонної суміші прилад Красного встановлюють у форму:

ФК-100 – при найбільшій крупності зерен заповнювача 20 мм;
ФК-150 – при найбільшій крупності зерен заповнювача 40 мм.

Установлену на вібромайданчик форму заповнюють сумішшю доверху без ущільнення. Надлишок суміші зрізають кельмою врівень з верхніми краями форми.

Прилад Красного занурюють у бетонну суміш ніжками вниз до дотикання диска з поверхнею суміші.

Вмикають одночасно вібромайданчик і секундомір і вібрують суміш до тих пір, поки не почнеться виділення цементного тіста з будь-яких двох отворів диска приладу. У цей момент вимикають секундомір і вібромайданчик. Одержаний час (у секундах) характеризує жорсткість бетонної суміші.

Рисунок 2 – прилад Красного